Автор: ФРАНКО ІВАН

Розвивайся, лозо, борзо, Зелена діброво! Оживає помертвіла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовії, Обновляєсь в свіжі сили Й свіжії надії. […]

ПРОЛОГ ДО ПОЕМИ “МОЙСЕЙ” Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим […]

Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому […]

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє […]

Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки […]

Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко […]

Давно було. Дітей маленьких двоє, Побравшися за руки, по квітчастих Лугах підгірських, стежкою вузькою Попорек нив, в жарку літнюю днину […]

І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім’я і діла ваші прокленуть І крикнуть: ” Зрада! Пагубнії […]

Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас, і судять, І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять. Бо […]

Супокій – святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою – Зрадник […]

Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та […]

Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глубині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Дай […]

Замість пролога Вічний революцйонер – Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, – Він живе, […]

Нехай і так, що згину я, Забутий десь під тином, Що всі мої думки, діла Сліду не лишать, мов та […]

Против рожна перти, Против хвиль плисти, Сміло аж до смерти Хрест важкий нести! Правда против сили! Боєм против зла! Між […]