Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ДЕЗЕРТИР

Ой сів же він при столику,
При світлі думав.
Писанєчко дрібнесеньке,
А він го читав.

Писанєчко дрібнесеньке,
Листочок – як сніг;
Склонив же він головоньку
К столові на ріг.

“Ой ненечка старенькая
Ми пише в одно
Що там зима тяженькая,
А їй студено;

Нема, нема єї кому
Врубати дрівець,
Бо їй синок, оден в дому, –
Цісарський стрілець”.

І схопився, як поломінь,
Полетів, як птах,
А вітер з ним не йде вдогінь,
Бо годі му так;

Бо він летить до матоньки
Старої домів
Дрівець єї врубатоньки,
Би хатку нагрів.


ДЕЗЕРТИР - ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ