Вскрыла жилы: неостановимо
Вскрыла жилы: неостановимо,
Невосстановимо хлещет жизнь.
Подставляйте миски и тарелки!
Всякая тарелка будет – мелкой,
Миска – плоской.
Через край – и мимо
В землю черную, питать тростник.
Невозвратно, неостановимо,
Невосстановимо хлещет стих.
(3 votes, average: 4,33 out of 5)
Related posts:
- ДОРОГА В ЖИЗНЬ Почему же этой ночью Мы идем с тобою рядом? Звезды в небе – глазом волчьим… Мы проходим теплым садом. По […]...
- ПИЛИГРИМЫ Мои мечты и чувства в сотый раз идут к тебе дорогой пилигримов. В. Шекспир Мимо ристалищ, капищ, мимо храмов и […]...
- Ты, чьи сны еще непробудны Ты, чьи сны еще непробудны, Чьи движенья еще тихи, В переулок сходи Трехпрудный, Если любишь мои стихи. О, как солнечно […]...
- “Все мы бражники здесь, блудницы…” Все мы бражники здесь, блудницы, Как невесело вместе нам! На стенах цветы и птицы Томятся по облакам. Ты куришь черную […]...
- НЕДРІМАЙЛО Йде увечері Явдоха з кухні заводської. Пре каструлю здоровенну мимо прохідної. Вахтер Фока Недрімайло пита у Явдохи: – Ти що […]...
- “Ти мене накличешся ночами…” Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна. Настраждаєшся в своїй надії, Пригадаєш літа молодії, Рідну землю, […]...
- “Понад пожовклим очеретом…” Понад пожовклим очеретом, Високо в хмарі, верх землі, В далекий край повільним летом Летять журливі журавлі. Летять довгенькими ключами Понад […]...
- “Цветы мне говорят – прощай!…” Цветы мне говорят – прощай! Головками склоняясь ниже, Что я навеки не увижу Ее лицо и отчий край. Ну, что […]...
- БІЛКА В КОЛЕСІ На орбіту зоопарку вогником кружляє шпарко білочка у колесі – у своєму космосі. Мимо, мимо – пружні кроки, мимо – […]...
- ОЙ, ТРЕМБІТИ, ГРАЙТЕ ЛУНКО (Під коломийки) Ой по горі, по горі Гонять вівці вівчарі. Гой-гай, хлопці, грай, Прийшла воля у наш край! А по горі Горяниці […]...
- Была ты всех ярче, верней и прелестней Была ты всех ярче, верней и прелестней, Не кляни же меня, не кляни! Мой поезд летит, как цыганская песня, Как […]...
- Пошли, господь, свою отраду Пошли, господь, свою отраду Тому, кто в летний жар и зной Как бедный нищий мимо саду Бредет по жесткой мостовой […]...
- АРЕСТАНТ Ночь темна. Лови минуты! Но стена тюрьмы крепка, У ворот ее замкнуты Два железные замка. Чуть дрожит вдоль коридора Огонек […]...
- “И вот: два я во мне, как тигр со львом…” И вот: два я во мне, как тигр со львом, Проснулися и бьются друг со другом; И я в борьбе […]...
- ВОЛНЫ И СКАЛЫ Эх коня да удаль азиата Мне взамен чернильниц и бумаг,- Как под гибким телом Азамата, Подо мною взвился б аргамак! […]...
- Легкомыслие – милый грех Легкомыслие – милый грех, милый спутник и враг мой милый! Ты в глаза мне вбрызнуло смех и мазурку вбрызнуло в […]...
- МАТЕРИНІ ГУСИ Мати гуси продавала в місті на базарі, Йшла у гаморі людському з самотою в парі. Тихо йшла, як час вечірній […]...
- ТОВАРИШАМ ІЗ ТЮРМИ Обриваються звільна всі пута, Що в’язали нас з давнім життєм; З давніх брудів і думка розкута – Ожиємо, брати, ожиєм! […]...
- РЕВОЛЮЦІЯ Сховалось равликом місто. Січе його дощ, січе. В під’їздах будов – тісно. Набої через плече. Забиті. Числить? Ледве. З-під мурів […]...
- “И вот: два я во мне, как тигр со львом…” И вот: два я во мне, как тигр со львом, Проснулися и бьются друг со другом; И я в борьбе […]...
- ВЧИТЕЛЬКА (Пісня) Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, […]...
- Верьте мне, обманутые люди Верьте мне, обманутые люди, Я, как вы, ходил по всем путям. Наша жизнь есть чудо в вечном Чуде, Наша жизнь […]...
- МОНОЛОГ ВАСЬКИ БУСЛАЕВА – Эх-ма, кабы силы да поболе мне! Жарко бы дохнул я – снега бы растопил, Круг земли пошел бы да […]...
- ОСНОВАТЕЛИ Ромул и Рем взошли на гору, Холм перед ними был дик и нем. Ромул сказал: “Здесь будет город”. “Город как […]...
- РОЗЧЕРК На вістрі голки, на вершку страждання – солодка болість: помиливсь!.. А ти за мене помолись, – розчарування! Краплину музики – […]...
- ОСЕЛ И СОЛОВЕЙ Осел увидел Соловья И говорит ему: “Послушай-ка, дружище! Ты, сказывают, петь великий мастерище. Хотел бы очень я Сам посудить, твое […]...
- ГОЛУБИ Весна. И с каждым днем невнятней Травой восходит тишина, И голуби на голубятне, И облачная глубина. Пора! Полощет плат крылатый, […]...
- УКРАЇНСЬКИЙ ДИПТИХ Україна для когось – тепленький край, Край кисільний, молочні ріки, А мені серце в пісню край Під глухими стінами віку. […]...
- ГУЦУЛЬСЬКИЙ МАЛЮНОК День наваливсь: під тиском світла повигинались вікна. День пхавсь у колибу, День натискав з усіх боків. І вже на сонячних […]...
- ПОДОРОЖ ЛІТАКОМ Літак, немов змагун, бере розгін, костричить кострубатий, гострий лоб, як віл, вдаряє до повітря стін, іде в повільний гін, пізніш […]...
- ЗОЗУЛЯ Не сходило ясне сонечко, Щось стукало у віконечко, Віконечко одчинялося, Я, молода, дивовалася, Я, молода, як ягода. Прилітала дрібна пташечка; […]...
- КИРЗОВА СУМКА Лине нічка горобина до світання голубого. Зготувала мати сину сумку кирзову в дорогу. Сумку, січену тротилом, їм привіз товариш татів. […]...
- ПЛОХОЕ ОПРАВДАНЬЕ Как влюбленность старо, как любовь забываемо-ново: Утро в карточный домик, смеясь, превращает наш храм. О мучительный стыд за вечернее лишнее […]...
- ДОЖДЬ Я рад всему: что город вымок, Что крыши, пыльные вчера, Сегодня, ясным шелком лоснясь, Свергают струи серебра. Я рад, что […]...
- KENNST DU DAS LAND*? Чи знаєте ви край, де вічна тьма неволі Вергла на скорбний люд полуду сліпоти? Де. з міліонів хат глядить опир […]...
- “Густіша обрій, сніг синіє…” Густіша обрій, сніг синіє, вільшина німо сім’я сіє, вода тече, немов не вміє, тонкий торкаючи льодок, і чистий погляд вечоріє […]...
- БЕДНЫЕ РИФМЫ Всю неделю над мелкой поживой Задыхаться, тощать и дрожать, По субботам с женой некрасивой, Над бокалом обнявшись, дремать, В воскресенье […]...
- “Я кем-то был взнесен…” Я кем-то был взнесен на острый верх скалы,- Так мне в младенчестве приснилось,- Кругом меня дробилися валы И море бурное […]...
- “Голос милого далеко…” Голос милого далеко Чує серденько моє, Оленятком скаче легко І на хвилюку не стає. Він до сарноньки своєї Через гай […]...
- 16. ХОДЯЙ НА КРИЛУ ВІТРЕНЮ Ступаєм вітру крилом, перехиляєшся через край світу, – і пнуться до Тебе гори, з-під них прориваються води, із них тягнуть […]...