Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ДЖМЕЛИК

Прийшов з війни сусід, мій старший друг.
Як зиму зимувалось, небораче?
Ходімо, каже, на весняний луг,
Бо я його давно-давно не бачив.

А вже безсмертні дзьобики трави
Проклюнули неспалену землицю,
І всім на білім світі, хто живий,
Пори такої дома не сидиться…

Не шкодувала нам зозуля днів.
І вибігли “солдатики”, де сухо.
Маленький джмелик нам задудонів,
Кружляючи коло самого вуха.

Де, джмелику, ти зиму зимував?
Співать, літать не розучився навіть.
Он пугач розбрехався: “по-хо-вав”,
Нема того, щоб джмелика прославить…

Солдат – ні слова про свої жалі
На костомаху, що в зубах держала,
Ані півслова, – як війни джмелі
Стромляли в нього смертоносні жала.

Немов колючих не рубав дротів,
Немов не піднімав чоту в атаку…

Коли домашній джмелик прилетів,
Лише тоді – до джмелика – заплакав.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ДЖМЕЛИК - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР