Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


ЦИКЛОН

То не землю клюють бомбовози
В безпросвтку задушного літа.
По Америці гримають грози,
І тривогою очі налито.

По Америці – бурі і виверти,
Поховалися птахи і вивірки,
У шпарини забилося гаддя…
І циклон, потрощивши Нью-Джерсі,
У камінне нью-йоркське громаддя
Розлютовано лобом уперся.

Б’ють одвічно ламкі блискавиці
По бетону, по людях, по криці.
Світ обпився скаженого трунку,
І немає, нема порятунку.

З берегів повиходили ріки,
З небозводу попадали зорі…
Добре в домі тепер чоловіку
І погано отим, що надворі.

Стікс уже неминучістю повний,
А Харон з того боку відчалив.
І шукає притулку бездомний
По підвалах згорілих кварталів.

Лиховісне – і зверху, і знизу,
Моди, морди, рекорди, погорди…
І байдуже рече телевізор
Про нещастя і жертви негоди.

А один примостивсь на канапі,
Дистанційно міняє канали:
Ну ж бо скільки на данім етапі
В коловерті циклону сконало?

Поки дивиться той горопаха
На довколишнє горенько тупо,
Смерч збира свої сили докупи
І за мить повечеряє дахом
Нетривкої його шкаралупи.

ЦИКЛОН - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР