“10. поражений сучасним…”

Related posts:

1. ЛЮБОВ ГУЛЛІВЕРА Коли я протоптав нечувану дорогу До крихітних істот – грім прогримів: “Затям, Не варто на цей світ нагонити тривогу”. – […]...
2. 2. І А хто ж тебе так рано упоїв, зелена зелино? А хто ж тобі сорочку розпанахав біленьку? Чи ти ішла тим […]...
3. “Опадають останні листки…” Опадають останні листки На осінню алею. Осипаються дні і роки, – Ти не будеш моєю. Гуркотять поїзди, літаки. Сяє доля […]...
4. “Над моєю долею…” Над моєю долею Громи погейкують… Снять чиїмись думами Голови цегейкові. А мені б неспокою Та пряного вітру. Цілувать сопілку, Обіймати […]...
5. МАНДРІВКА ТІЛ (так молодість) Пливуть густіють голоси спихаючи із губ і задихаються від духоти пісень дівочі усміхи на зруб зубів. І туга […]...
6. НОКТЮРН За мотивами картини Ендрю Вайєса “Чекання” Довгонога, Тонконога Герла, Скрипка Бога, В стумі не умерла. Білопінні Створи перьюара. Білокінні – […]...
7. “Одна нога в стременах…” Одна нога в стременах. Сніги. Вітри. Зима… Розрубані рамена, І голови нема. А кінь стоїть і дремле: Куди ж його […]...
8. Жінки загортають мерців жінки загортають мерців у рамена й душі щоб світилися золотими обличчями з шиби як іде сльота з тихим гребенем...
9. ЖНИВА Мідь мускулів нап’ята на косах і серпах. Солоним потом скроплена земля. Жінки вмивають сонцем рамена і груди, співаючи пісні: хто […]...
10. “Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…” Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду – оселі ті, до котрих немає […]...
11. ДІАЛОГ-МОНОЛОГ Пам’яты Василя Стуса – Одягну чисту сорочку, Щоб вмерти за Україну… – За кого ж ти на землі цій Будеш […]...
12. ЗЕЛЕНІ СНИ Над моєю осінню пливе білий смуток бабиного літа. Посивіло небо світове, а мені не хочеться сивіти. Листопадом стеляться літа, але […]...
13. ЧАС ЗУСТРІЧІ В ПОЛІ М. К. 1. Я вчуся ходити окраїнами життя. На вітрі – небо нап’яте. Я хитко ступаю окраїнами рядків і вчуся […]...
14. “Шуми і шелести, шуми і шелести…” Шуми і шелести, шуми і шелести Хвилею котять широкою… Як розгойдалися ясени й берести, Скільки в каштанах неспокою! Клени рокочуть, […]...
15. В МИЛОГО СОРОЧКА БІЛА В милого сорочка біла, Личку смаглому у тон… Я сама сорочку шила, Я сама ростила льон! Зацвітай, мій льон-льонок, Синьою […]...
16. БІЛИЙ СВІТ У білому світі біла долина яблуня з яблуком у вершині жінка сорочку над річкою шиє від білого полотна дні відтина...
17. “За нашу днину я тобі віддам…” За нашу днину я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, й це […]...
18. “Я вижив тут, і я тобі віддам…” Я вижив тут, і я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть над нами, й […]...
19. “Прилетіла з лугу…” Прилетіла з лугу Ханська харалуга, Пронизала дужі груди, Підкосила друга. Запеклись ромени Кров’ю з-під рамена. Буйним жалем пойнялася Мурава зелена. […]...
20. ДВА ЖИТТЯ ВІДДАЛЕННЯ 48. Злітає листя з любови, бушує вітер по буднях. Як перейдем до себе крізь гори глухих полуднів? 49. Завішені над […]...
21. СВЯТО ЄМАНЖА Тобі кидали сьогодні гостинці в море, Єманжо, богине ясна, Прядиво негритянських уяв. Як били піни з індиго В розхристані скелі […]...
22. ПАЛКА НІЧ Танець жаги витинала троїста всоте, в духмяні ложа манила лукава гречка. Медом кохання гусли очі, як соти, і пазух шукали […]...
23. ПОЛОСКАЛА БІЛИЗНУ Полоскала білизну, розбризкувала краплі надії, Що роїлись, як бджоли, весняні і молоді. Простирадла лебедями вигинали шиї, Синові сорочки маками зацвітали […]...
24. ВАЛЕНТИНУ ЧЕМЕРИСУ Людині, письменнику і громадянину. А яка найкраща риса Валентина Чемериса? Мав багато гарних рис Незабутній Чемерис. От, наприклад, з віку, […]...
25. “…ця жінка – музика…” …ця жінка – музика мелодії смеркань і тиша смутку – листя золоте де біла квітка в кришталевій вазі де сон […]...
26. НЕМИНУЧІСТЬ Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно, серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив, лопотіло, кипіло, боліло її полотно, […]...
27. “Запитаєш: навіщо так гостро…” Запитаєш: навіщо так гостро Всім довкола пройматись-боліти? Адже світ цей уміють так просто по своїй обігнути орбіті. Є ж і […]...
28. КОЛИ? Коли зійде нарешті благодать На ці священні пагорби і кручі, Коли боги народ благословлять Рамена розпросторити могучі? Коли святі апостольські […]...
29. ОБМОВА На розпеченому пляжі лає даму дама: – Та яке ж це виховання? Та яка ж ви мама? Та скажіть же […]...
30. “Я буду витрачати…” Я буду витрачати Здоров’я і талант, Я буду все втрачати За твій маленький грант – За скинуту запаску, Що я […]...
31. “Влечет меня старинный слог…” Влечет меня старинный слог. Есть обаянье в древней речи. Она бывает наших слов и современнее и резче. Вскричать: “Полцарства за […]...
32. ДЕСЯТЬ 1. Її рамена забіліють у ніч, немов щілина, повиснуть на темній блясі, щоб ти через ту щілину в відсутність її […]...
33. ХАЙ ЦЕ БУДЕ МІСЯЦЬ, ТИЖДЕНЬ Хай це буде місяць, тиждень, Хай це буде тільки нині, Щастя варте, щоб умерти За його і в цій хвилині. […]...
34. “Десь високо блакиттю заливається…” Десь високо блакиттю заливається, Десь високо блакиттю захлинається – Кру-кру-кру, кру-кру-кру… Не кажи: “журавлі вибираються”, А скажи: “це веселики з […]...
35. ВОЛОШКОВИЙ РУКАВ Взяла я грудку землі у жменю, Перехрестилась, пішла у світ. В мені дзвеніли пісні зелені, Горіло сонце – червоний квіт. […]...
36. “Блукав я самітно проміж деревами…” Блукав я самітно проміж деревами З моєю печаллю один І мучивсь гіркими давнішніми снами, Та й знов собі серце вразив. […]...
37. “Цей сніг іде – такий величний!..” Цей сніг іде – такий величний! – немов наприкінці історії… Стримить до серця по дотичній і захлинається просторами. Життя й […]...
38. БЛАЗЕНЬ Кричав на базарі блазень : “Коли зустрінеш людину, поцілуй землю і зведи руки до неба. Лежать усюди уламки фігур з […]...
39. СМЕРТЬ Мамо. Страждає твій син Мамо. Погибає він Мамо. Так хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од […]...
40. “Як догнали його на полі…” Як догнали його на полі, – Крикнув гончий: “Агій, поганий!” Батоги – на рамена голі, Кольки терну – в гарячі […]...