Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ІЗ ПОЕМИ “СМЕРТЬ ФРАНКА”

Гадюкою звиваєтья дорога… Куди, куди біжить дорога ця? Каміння, глід, жар, згага і знемога… Немає їй ні краю, ні кінця… […]

ЛІТО

Повніє, стигне золотом земля. Стоять збіжжя, в задумі вниз повислі, і ссуть корінням з грунту соки кислі, і ждуть роси […]

СТРІЛА. Цикл

1 Пущені пруживим, тугим луком, в чорну пітьму дзвінко полетіли ковані огнистим Локі стріли. Чорну ніч розколивали звуком. Горда дума […]

ЧОРНОЗЕМ (Уривок)

В чорні ночі виходиш в самотній простір: Б’ється серце в грудях неспокійне. Виє вітер, як бідний стривожений звір, Що ворожить […]

2. І

А хто ж тебе так рано упоїв, зелена зелино? А хто ж тобі сорочку розпанахав біленьку? Чи ти ішла тим […]

ВЕЧІРНЯ МЕЛОДІЯ

Вечірній смерк окутує кімнати Настирливим роєм гризких комах. Голосять спомини довкола хати. У душу кане втома й дивний жах… В […]

ЗА ВІКНОМ СНІГ

Моя самотність знає, що за вікном сніг. Знає, знає… Самотність моєї ночіі знає, що сплять яблуньки в малому садку, що […]

НІЧ КОХАННЯ. Вінок сонетів

І Що я люблю, люблю Тебе безмежно, Все глядану та вічно недостежну, Сказав мені той став зеленоводен, Що в нім […]

1. ЗАСПІВ

І сонце приймає, як мужа… П. Тичина Вам, що в затухлих клітках, обікрадені з усміху сонця, кров своїх власних жил […]

РУСАЛКА

Між розлогини химерні Язиками подовгастими Сонна синява спокій розсипала. На озерні непорочні дзеркала Виплила, Бризнула реготом-криком русалка. До топельника зеленого […]

3. ІІІ

Чого ти тиха, чого ти сонна, дівчино житня, пшенична? Мряками дихаєш, зорями дзвониш, спиш, розкидавшись, спиш. М’ятами коси пропахли дурманними, […]

ТАЙНА ТАНЦЮ

Я в бурю кинув білу хатку, В завію, в крутінь білосніжну. За мною ладкали колядку Блискучодзвонну, прудкобіжну. А сніг мої […]

КАМО

Іду, і клонюся доземно, І вірю. За мною, передо мною темно В безмір’ю. За мною, передо мною чорне, Безкрає, А […]

СТЕЖКА

М. Ірчанові Та загелгали гуси над лугом. Розмолився орач над смугою скиби, Розмолився орач над розсяяним плугом, Що до сонця […]

4. ІІІ

Ти не будеш знати, ти не будеш знати, ти не будеш чути, як він надійшов. Порваний подолок, пований, пом’ятий, на […]