Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“ОБСИПА КЛЕНА ЗЕЛЕНКАВИЙ ІНІЙ…”

Обсипав клена зеленкавий іній,
Пелюсток паморозь на вишеньки лягла
І неба скіс вже не зимово-синій,
Весняна, мов димок прозора, мла

Снується вгору з соняшних галявин
І темних, як траншеї, лісових просік,
І десь в імлі пискливо-неугавний
Голодний яструба пантруючого крик…

І раптом згадується – сорок п’ятий:
Така ж весна й подібний майже ліс
І на димах пожеж, немов намет нап’ятий,
Чужого неба вилинялий скіс.

Хирлявий грунт і кволе дрібнолісся,
Піщані неутоптані стежки,
А на розвилинах дерев переплелися
Шурхливі з алюмінію стрічки*,

Що ніби пасмами зміїних звивів
З гілок звисають на низький підріст,
Відлякуючи полохливих вивільг
Від їх торішніх рідних гнізд…

Близький кінець війни. Юнак безвусий
З чужим безлюддям сам на сам.
Кого гукну? До кого обізвуся?
Кому довірюся? Деревам і стежкам?

Ні відгуку, ні гуку – тільки тіні
Й протирадарна заполоч густа…
А я стою у тихім шерехтінні
Самотніший за птаха без гнізда.

______________________________________
* – Алюмінійові стрічки, як серпантин, розсипані в повітрі служили засобом проти радіолокаційного виявлення літаків.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“ОБСИПА КЛЕНА ЗЕЛЕНКАВИЙ ІНІЙ…” - БІЛЯЇВ ВОЛОДИМИР