Автор: БЕН СТЕПАН

Беру оберемок проміння Жовто-пухкої кульбаби, Стелю і лягаю. Коло мене коса, Молоток і мантачка. Бриль золотий захищає від спеки… А […]

Підв’язала осінь китиці червоні, сіла на коня. Прощавайте, села! Блиснули в тумані зіркою підкови, малиновим дзвоном розляглась луна. І, немов […]

О, хутори, Пронизані полинною печаллю, У згустках золотих і синіх вечорів, Хто вип’є сон і сум ваш давній І вийде […]

Дзвенять хрущі, цвітуть черешні. Дівчата водять журавля. А вечір ловить на гнуздечку Золотогнивого коня. Стою у присмерку діброви, І думи […]

Глянула… Таким гарячим золотим рум’янцем Заблищав серп коло пояса, Пригадую: На його блискучій поверхні Коливались дві сині веселі волошки. ЧЕРВОНИЙ […]

Уже дзвенять і ніжно врунять, Шумлять березові гаї. А журавлі летять і струнять, Пливуть у вишині. Глибоке небо синє-синє. В […]

Я мов мембрана: в шелесті, в шумах, в згучанні… Я чую, як згуки проходять крізь мене, від мене, і далі… […]