“Вивозять людей. Відривають…”

Related posts:

1. СОНЦЕ І СЕРЦЕ Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та […]...
2. ДІД МОРОЗ Дід Мороз не раз мені Снився серед ночі: Щоки в нього крижані, Із льодинок очі. Дід Мороз лише дихне – […]...
3. БОЛЬШАК В дощах, у хмарах горизонт, – Усі дороги дощ розквасив. Невже залишимо свій фронт Без хліба і боєприпасів? Сидять машини […]...
4. ВІВЦІ Чудеснії вівці в загоні стоять. Забиті, голодні – паркани їдять. Голодною смертю здихають вони, І трупи їх топчуть голодні брати. […]...
5. ЖИТІЄ ОЛЕНЯРА Пастушу, отже, олені ОлЕні, хоча, по-правді, всі оці олЕні послав би я!.. Та краще попасав саму Олену – млосну і […]...
6. В КАРПАТАХ Застиг сріблястий Прут. Карпати, Як зачаровані воли, На роги місяць підвели, Мов хочуть крайнебо підняти. Хитнувсь, хлюпнувсь, розбігся Прут, – […]...
7. В ІМ’Я НАРОДУ, ДЛЯ ЛЮДЕЙ! Все піддається праху, смерті: Людина, сталь, Багатство, міць, І слави п’ятаки затерті, І золоте перо жар-птиць. Людина й сталь, Багатство […]...
8. “Не нам той рух, що до людей оглух…” Не нам той рух, що до людей оглух, Не нам та вольність каменюки-лежня… Живи в мені, свободи вічний дух, Живи, […]...
9. СКІНЧИЛОСЬ ЛІТО Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні – без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом […]...
10. “Я тікав від людей…” Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду […]...
11. “Я тікав від людей…” Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду […]...
12. “Серед людей – як у пустелі…” Серед людей – як у пустелі. Душа – залишена оселя. Меланхолійні акварелі У серці, нібито в постелі, Поснули любо. Чому, […]...
13. “Люблю людей. Але моя любов…” Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся – і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях. […]...
14. “Не для людей, тієї слави…” Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Мені легшає в неволі, […]...
15. “Я в людей не проситиму сили…” Я в людей не проситиму сили, я нічого в житті не просила, як не просять гранітні схили, щоб у спеку […]...
16. Сумев отгородиться от людей Сумев отгородиться от людей, я от себя хочу отгородиться. Не изгородь из тесаных жердей, а зеркало тут больше пригодится. Я […]...
17. “Людей, звичайно, більше, ніж народу…” Людей, звичайно, більше, ніж народу… Коли виспівує на цілий сход Любов до людства… з сотого заходу, – Згадай, нарешті, і […]...
18. “Мій боже милий, знову лихо!..” Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. Ізнову потекла […]...
19. Для багатьох людей мета життя Для багатьох людей мета життя – Це iснування в трьох координатах: Одна – це грошi, друга – це ниття, А […]...
20. Я быть устал среди людей Я быть устал среди людей, Мне слышать стало нестерпимо Прохожих свист и смех детей… И я спешу, смущаясь, мимо, Не […]...
21. Как тяжело ходить среди людей Там человек сгорел Фет Как тяжело ходить среди людей И притворятся непогибшим, И об игре трагической страстей Повествовать еще не […]...
22. Затих утомительный говор людей Затих утомительный говор людей, Потухла свеча у постели моей, Уж близок рассвет; мне не спится давно… Болит мое сердце, устало […]...
23. “Люблю я всіх людей,- крізь них не раз Господь…” Люблю я всіх людей,- крізь них не раз Господь Показує свою найвищу ласку І зрозуміння світу робить нам ясніш. Люблю […]...
24. САД Яблуні уже одквітували, Вишні і черешні одцвіли. Як мої батьки не бідували, А таки садок уберегли. Змучені, голодні і холодні, […]...
25. ВІРШ НАВІЯНИЙ ЕКСКУРСОВОДОМ НА ЧОРНОМОРСЬКОМУ ШОСЕ Світ – на кістках. Від пірамід Хеопса. Рабами вигачений боголюбчий Рим. На білий мармур смертні сходять роси – Як піт […]...
26. ДО ХРИСТА Вже стільки літ, як люд мій безупину Підносить хрест раменами Симона, І давить древо, і пече корона Моїх братів, розп’ятий […]...
27. “Не лицемірити, не чванитись пихато…” Не лицемірити, не чванитись пихато, Не дуракам пускати в очі дим, Не з мудрим виглядом зазублені цитати Вигукувати голосом худим, […]...
28. “Ходить хвора мати, простяга долоні…” Пам’яті подруги дитячих літ Галинки Ходить хвора мати, простяга долоні, Щоб у них поклали правдоньку її. І мене питає, чи […]...
29. НАВІЯНЕ СІЧНЕВОЮ ХУРТЕЧЕЮ Замітають сніги, білий шлях замітають, Тополина, немов бадилина, – в снігах. Наче пам’ять сніги-вороги замітають, – Дивні пахощі, свіжість терпку, […]...
30. ПЕРШИЙ СНІГ Впали з неба уночі Незвичайні калачі, Пишні-пишні, свіжі-свіжі, Наче квіти білосніжні. На дерева у дворі Сіли вранці снігурі, Поміж вітами […]...
31. ДОРОГИ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки […]...
32. “І знову сам воюю проти себе…” І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]...
33. Балада про монгольського коня Тайга, сніги, сніги… І їм кінця немає. А за Уралом – знов орда снігів. Вагон біжить на фронт… Що там […]...
34. Серед зими я вибрався в мандрівку Серед зими я вибрався в мандрівку. В дорозі мерз – не дивина. А в поїзді додому загрівся і забув, що […]...
35. ВОДЯНИК Сивоусий, згорблений, прагнучи спочину, Я заліг і гріюся – сплю на дні ріки, У кушир закутаний, наче в павутину, Сиплються […]...
36. ПІЗНЯ ОСІНЬ Поля обвітрені і голі, Над ними – хмари і граки. Під вітром хиляться тополі, Останні гублячи листки. Вночі бере мороз […]...
37. КОЗА Коза не зводила сумних очей з дороги, Дивилась тужно так, немов ждучи когось, Немов побачила десь там великі роги Коханого […]...
38. МИКОЛІ ФРАНЦУЖЕНКОВІ (з нагоди 70-річчя) Всі круглі дати і усі нулі нехай вже не бентежать Вас ніколи – вони такі ж бо […]...
39. “Весь світ – це музики руда тверда й сувора…” Весь світ – це музики руда тверда й сувора. Руда – повітря я полум’я, вода й земля. В первісній цій […]...
40. ВОЇНСЬКИЙ РОМАНС Блажен, хто серденьком тихеньким щиро любить. Блаженший той, хто світ розсудком возлюбив, – Хто в серці почуття героївські голубить І […]...