Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ІВАНОВІ СОКОЛЬСЬКОМУ

У Львові, на Жовтневій… Двадцять п’ять
В кімнаті ліжок.
Ще й приходять гості.
Студенти над конспектами сидять,
Гризуть науку, мов кудлаті – кості.
Буває появляються зірки,
Що миготять на львівськім небосхилі,
І він – як чебрецевий дух гіркий
З-понад Дніпра, з козацької могили.

Нераз бо пил червоноградських шахт
Викашлював із прожилками крові,
Світився у сумних його очах
Гарячий блиск великої любові.

Лихі вітри нас потім рознесли:
Я – на Волині, він – в Дніпропетровську,
Катки по душах молодих пройшли,
Позамітала віхола московська…

Іване, свічка на моїм столі
Перед твоїм портретом відгоріла.
І все, чим ти на світі відболів,
Нас далі кличе до святого діла.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


ІВАНОВІ СОКОЛЬСЬКОМУ - БАБІЙ СТЕПАН