Корови й дині. Білий янгол на лопуха зеленій плахті. Хто будить в серці тужну п’янкість і хто колише темний страх […]

Зелені сутінки. Гвоздики – посли весни. П’яній до краю! Який цей світ знов став великий! І знов твої листи читаю. […]

В маленькій келії душно, запах сірки. Засушений, мов сірка, жовтий маг в реторту п’ялить очі, повні спраг. Червоний біс регочеться […]

Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль, чи той, що відсотки рахує, чи той, що […]

І вітер, що жене по руннім полі, і дощ, що жне руді хмар руна в млі, і злотий усміх зір […]

Розкрита книжка, лампа, блудні нетлі, ляга на серце ржа думок. На стінах тіні в’яжуть круглі петлі в чудний і нерозплутаний […]

Умерлих квітів царство – спить пустиня в піску сорочці золото-червоній. Малюк осот – рослинне чортовиння, екстазу сонця й блискавок погоні. […]

Поволі повертаємось у землю, як в колиску, вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в […]

Фіялки й телефонна трубка заворожливим сяйвом кличе, і місяць, мов червона губка, змиває попіл дня з обличчя. Слимак з ебену, […]

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й […]

На вулиці підніс угору вітер на привітання дня пилюки бовдур, немовби капелюх із голови. В очах танок шалений чорних літер. […]

Мої дні жорстокі та холодні полину навіяли в пісні, потонули обрії в безодні чорної весни. Знов підказує мені до вуха […]

Вітер віє, вітер буйний, віє за горою, мороз ходить, мороз бродить під руки з весною. В річці риби, в полі […]

Є світ над нами високо такий: без бур, без туч, без хуг, без гроз, без граду, що в літній день […]

Книга прочан 3 (Єрусалим) Дорога жовта під ногами, блакитне небо понад нами. Іду незнаними шляхами. Людина – вічний пілігрим. Тужу […]