Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



НОВА ДЕГЕНЕРАЦІЯ

ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли

ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені

ідемо до людей у вінках недоспілих олив

у простертих долонях несемо гріхи як окрушини

ми останні пророки в країні вчорашніх богів

ми останні предтечі великого царства диявола

ми зчиняємо галас і це називається гімн

ми сякаємось в руку і це називається правила

а дівки на мітлі це наложниці втрачених вір

це михайло булгаков надламаним сміхом заходиться

в божевільній труні долілиць повертається вій

матюкається сич ремигає зашумлена хортиця

табунами блукають отари і несть їм числа

по найвищих деревах як дзвони гойдаються пастирі

по незвіданих нетрищах душі виходять на злам

і спалахує небо червоною мічене пастою

розенкранце зі сцени старий канделябр забирай

гільденстерне жени за куліси розгнуздану свиту

покоління майстрів відчиняє ворота у рай

а старий азозелло веде під вінець маргариту


НОВА ДЕГЕНЕРАЦІЯ - АНДРУСЯК ІВАН