Найперше сни мої були

Related posts:

1. “Двійко дитячих очей…” Двійко дитячих очей Їх помирити хотіли. Як вони тоскно синіли – Двійко дитячих очей! Він пакував чемодан. Біла сорочка упала. […]...
2. Забыть так скоро, боже мой Забыть так скоро, боже мой, Все счастье жизни прожитой! Все наши встречи, разговоры, Забыть так скоро, забыть так скоро! Забыть […]...
3. “Говорили-балакали дві верби за селом…” Говорили-балакали дві верби за селом. Потім тихо поплакали дві верби за селом. А про що, А за чим говорили-балакали, потім […]...
4. 14. ЯКИМИ БУЛИ ПІЗНІ ПОПОЛУДНІ В РОЖЕВІЙ ЗОНІ? Спокій присмерком осідав у моїм тілі, мій біль був, мов величезне ліжко, десь глибоко в мені, застелене нарешті, я згинався […]...
5. “Я в тебе запитав…” Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо […]...
6. ОСЕЛЯ Єдина оселя – засипаний снігом сад. Єдиний спогад – на чорнім снігу білі ворони. Падало листя. Листя падало і згасало, […]...
7. КРОПИВА У зеків на травинку очі ласі – Обстежують, немов це диво з див. Отож коли кропива піднялася, Я старанно її […]...
8. “Друже, були Ви колись…” Друже, були Ви колиось Над озером Гарда в бурю? Чи об’явилися Вам Доломіти в світанковім сяйві, Схожі на хризоліт? Чи […]...
9. ОТ КОЛИСЬ БУЛИ ДІВЧАТА! Дорікає дід онуці: – Дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: […]...
10. “Царедворці були, блюдолизи…” Царедворці були, блюдолизи – Не народні обранці тепер, Де творці перманентної кризи Все зривають – і маски, і ризи, Не […]...
11. “Колись ви, мабуть, були красивою…” Колись ви, мабуть, були красивою… Вибачте, жінко, скільки вам років? У вас були очі, як небо, сині І легкі, як […]...
12. “Колись отут були луги…” Колись отут були луги, Буяли трави навкруги І денно, й нощно серед трав Стрибун-цвіркун сюрчав. Про що сюрчав? Якби я […]...
13. “Були у мене сумніви і драми…” Були у мене сумніви і драми, Я в суть життя по-своєму проник, Аби колись, як взорами рушник, Його у віршах […]...
14. “Ми вбогими були й жили в печалі…” Ми вбогими були й жили в печалі, Все заборонено рабам, та все ж, Мов благодать, в бібліотечній залі Свободу для […]...
15. “Наші пращури давні були сіячі…” Наші пращури давні були сіячі, Вміли землю орати й свободу любити, Вміли твердо тримати в десницях мечі, Коли треба було […]...
16. 1 …Возвеличу Малих отих рабів німих! Т. Шевченко Ти возвеличив нас, рабів, Неупокорений Кобзарю, Й на велелюдному базарі Вознести до висот […]...
17. “За хвилею хвиля, рокоче прибій…” За хвилею хвиля, рокоче прибій, Од гулу здригаються гори. Одвічно триває затятий двобій За ці прибержні простори. Вода на пісок […]...
18. “Я не бажала ляльки, ще й…” Я не бажала ляльки, ще й У кардинальських ризах, Вживаної на свята. Так пахне непровітрена шафа З гніздами молі....
19. СВОБОДА Свобода… Що каже це слово населенню по обох, а найбільше – по лівому боці Дніпра?.. Душі тій, де витлумлене все […]...
20. “дівчина в синіх черевиках тихо крадеться…” дівчина в синіх черевиках тихо крадеться навіть їй самій не почути того я беру павутинку за край якусь мить вагаюсь […]...
21. “У дереві кожному скрипка, говорять, живе…” У дереві кожному скрипка, говорять, живе, у дереві кожному скрипка живе і співає. Спинись і послухай, як скрипка до себе […]...
22. Коли моя натруджена рука Коли моя натруджена рука Ледь-ледь торкається грудей твоїх дiвочих, Нас поглинає нiжностi рiка, Ми зупинитися не можем i не хочем!...
23. НОВОРІЧНЕ це ненастанне кружляння снігу западає остання сутінь старого року тридцять перше грудня нафарбовані вії вежа ратуші завмерла кранова стріла розквіт […]...
24. “глиця з долоні повільно стирається потом…” глиця з долоні повільно стирається потом, крекче з корінням – як світ – іменами вперед. осінь приходить і тихо питається, […]...
25. НЕЗАБУТНЄ Щемливим спогадом вернусь До батьківської хати. Там сад до ганку пригорувсь, Живі ще батько-мати. Там груша при вікні стара І […]...
26. “Спідниця, втята на півслові…” Спідниця, втята на півслові, Неначе тятива туга, І ліфчика дзвінки шовкові, Де схована грудей жага, І погляд, що шукає цілі, […]...
27. БІЛЕ ВИДИВО ЗИМИ Вишиває сніг черешню, двір і нашу хату. Біла хмаро, де береш ти пряжі так багато? Брате яворовий, снігу в мене […]...
28. “Я не можу тебе забуть…” Я не можу тебе забуть, Хлопчику на Хвастівськім вокзалі! Хай поети встилають путь Снігом азалій, Хай із кубків золочених п’ють […]...
29. “За мить кохання йшов би навмання…” За мить кохання йшов би навмання З чолом відкритим, захололий, босий, Та в серці з вічним, захололий, босий, Та в […]...
30. “Поспати знову птахи не дали…” Поспати знову птахи не дали, У саклях сонце вікна заливає, Проміння мчить, немов живі вали, Мов океан, що острови змиває. […]...
31. “Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду…” Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду – в морях. В океанах. В малих і великих річках. Рятуємо рідкісних птахів – не […]...
32. МЕНІ СНИЛАСЬ ЗЕМЛЯ Мені снилась земля – тільки щебінь і дим. І на ній я вмирав, молодим-молодим, Як на фронті колись, у минулу […]...
33. “Самітне волоконце пропливло…” Самітне волоконце пропливло… Шпаклюють вікна – стережуть тепло. Заносять листя в хату на ночівлю, аби очам затишніше було. А в […]...
34. “Жаль за літом…” Жаль за літом приходить у серпні, як холодна сива роса обсипає жоржини… Серце зойкне тихо, бо в’яне краса. У косяк […]...
35. ЧЕРВОНА ТРОЯНДА Біля церкви святого Степана Запорошені лави, стежки Білим снігом. І жінка в багрянім, Наче янгол спустився з туману І бентежить […]...
36. “Є ще той сад…” Є ще той сад, Де й під снігом зелена трава І правічні ще родять дерева… Дивний пам’яті сад, Де всі […]...
37. ПОВОРОТ У ЗЕЛЕНУ ЮНІСТЬ Чи тямите: цвіла черемха біла і пахощі її розносив вітер. До нас, мов пісня, тихо і несміло прийшов у гості […]...
38. “Хай ніч буде тепла і синя…” Хай ніч буде тепла і синя, Хай місяць над морем пливе. Хай хвиля голубить каміння І чайка за обрій зове. […]...
39. “Сьогодні ходив на могилу матусі…” Сьогодні ходив на могилу матусі: ще мріє барвінок під снігом, ще лози, схилившися, – лози у тузі, ще тихо, а […]...
40. “А дівчата не знають…” А дівчата не знають, Як приходять у наші сни, Коли ті потаємно Пливуть над стидливістю персів. Як стрункі олениці, Нелякані […]...