Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МІСЯЦЬ

Як засвітить повний місяць Ясно над горою, Щось таке чудне, таємне Діється зо мною: Мовби серце хто ворушить, В небо […]

ОГНИЩЕ

Квітки пахнуть ясним ранком, Соловейко свище, Край дороги догорає Забуте огнище. Курить димок; головешка То сям, то там тліє, І […]

ОСІНЬ

Уже осінь красить листя, Тополя жовтіє, Верби, лози опадають, Берест червоніє. Скрізь, де глянеш, пусто в полі, Де-где козак оре, […]

СПІВАКА

Як блисне думка, у душі засяє, Пісня мов рветься з серденька на волю, Тоді, сердега, ввесь світ забуває, Горе важкеє […]

БЕЗТАЛАННЯ

Скажіть мені, добрі люди, Навчіть мене, братця: Як у світі поміж вами З лихом розминаться? Бо куди я не ударюсь, […]

ПРОЩАННЯ

Прощай, весела сторона! Я б не покинув України: Твоя пахучая весна, Твої квітчастії долини, Твої веселі небеса, Твої луги, твої […]

РОЗДУМ’Я

Мене часто бере думка, Чи то так здається, Що, бува, заплаче радість, А лихо сміється! І як бачу сльози щастя […]

ДУМКА

Як ранок осипле квіточки росою, А між очеретом вітрець подихає, Прислухайся тільки, чуєш: над водою Мов щось потаємне голосно співає. […]

ВЕСНА

Розцвітає весна божа, Змінились морози, Все дерево набростилось, Розвилися лози. Скрізь, де глянеш, гарно в полі, – Радість після горя; […]

ДІВОЦЬКА ПРАВДА

Сонце вставало; крізь на небі чисто, Де-не-где хмарка гуляла на волі; Тихо в дуброві, тільки ледве листом Щось розмовляла висока […]

“О, як весело глядіти…”

О, як весело глядіти, Як сміються всі на світі, А я з горя поманеньку Наллю чарочку повненьку, Вип’ю добре, посмакую […]

[НАД ГРОБОМ Т. Г. ШЕВЧЕНКА]

Не в степу, не на могилі – Над Дніпром широким – Ти заснув єси, Кобзарю, Вічним сном глибоким. Над Невою, […]

ТОВАРИШЕВІ

Як ти думав, так і сталось, Ти вже й заручився. Помагай же тобі, боже, Щоб швидше женився. Нехай горе і […]

ПРОЩАННЯ

Прощай навіки, моя чорноброва! Бач, я не плачу, бо й ти не заплачеш, А з нас хтось винен… Бувай же […]

Страница 1 из 212