МЕХІКО - ВІРА ВОВК

Хоч добре, що ластівка-стежка
Летіла собі між вулканами
І що стелилися вітру
Смагляві, незаймані трави.
І добре, що синє кладовище
Було мов колиска у заході,
Що розцвітало каміння
В оселі, церкви й піраміди,
Бо кактусів бурі органи
Сурмили стихійно про сонце,
Про місяць крутих візерунків.
Ще в візії Таско засяє,
Й ростуть кривобокі святині
З хиткої землі в Гвадалюпе.

МЕХІКО