ШЕВЧЕНКО - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА

Де сон, де син, де тисячі синів
Сплять тисячними снами й переснами –
Не спить один там Сон з усіх тих мертвих снів,
І Син один не спить між тими несинами.
Той Сон і Син не гойдані ніким.
Хіба що рабством! рабством! рабством!
Де не живи – їх образу не кинь,
Бо не спрочуєшся, як збрешешся ти раптом,
І станеш підспівайлом стягачів,
Що над тщемальством тщенародів в світі
Деруть удень, здирають уночі
І дух, і шкіру, й сльози непролиті.
І станеш ти новітнім байстрюком
Із випеченим серцем в чорносилі,
І житимеш ти ситим мертвяком, –
Та Син і Сон згризуть тебе й в могилі!..
Той Сон – вітрило нації. Той Син –
Безсмертя нації на всі літа і всевіч.
Бодай принаймні відствітом косим
Упало б щастячко на сліпоту і неміч
Отих рабів німих… Самому заніміть
На гнівній палі правди понад сміттям!..
То – Сон-Шевченко висневий століттям
Для пробудіння всіх синів й століть.

ШЕВЧЕНКО