Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БРАТОВІ

Цей перестиглий дух
Зів’ялого шалфею –
Щось є, напевне, приворотне в нім…
Ти плачеш? Плачу й я.
Над першою твоєю
Сльозою – тихим відчаєм твоїм.
Вслухаюсь… Впізнаю
(ось зараз потяг скрикне),
В твоїй – упізнаю гірку свою печаль.
Це ворожба дерев і ліхтаря за вікнами…
Це дому ворожба, оманлива, на жаль.
А хочеш, хочеш знати, що затим?
Що буде потім (я колись те знала) ?
Ти надіп’єш вина, і полиском жарким
Так душу обпече – ще так не обпікало.
І дзвони продзвенять,
і болю у душі
Воздвиження таким щасливим буде!
А я й тепер на цій своїй межі,
На цій крутій
ніяк його не збуду.
Я з ним живу. Його ім’я –
любов,
Таке сліпуче навіть в сяйві деннім.
Ти плачеш? Плачу й я.
І гину знов,
І воскресаю знов у тому йменні.
І келих свій тобі до уст несу –
А він і нині повен весь до краю! –
І гірко мовкну. І твою сльозу
Цілую тихо – і благословляю…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

БРАТОВІ - СВІТЛИЧНА ГАННА