“Губи в губи… тепло і вишнево…” - СОСЮРА ВОЛОДИМИР

Губи в губи… тепло і вишнево…
Он пройшов задумано Дантон…
А вгорі бджолою Магадеви
монотонно гуде камерон…

Зорі вранішні, веснянії, о де ви?..
І в садку знайомеє вбрання…
Губи в губи… тепло і вишнево…
В небі крик. Червоного коня…

В небі крик. І Гвардія Червона.
Вартовий смуглявий на мосту…
В туманах трава і ешелони,
і терпкий, холодний серця стук…

За рікою тьма і невідомість… –
Ой, чого ж розплакались сичі? –
Наплива й ковта солодка втома,
і здаються ворогом кущі…

І дивлюсь на воду і тумани,
і лечу на зоряні шурфи,
доки місяць в небі не розтане,
доки зміна… і гудок… і дим.

1923

“Губи в губи… тепло і вишнево…”