ЗОЛОТИЙ КІНЬ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)

Пам’яті Батька

О, як голубив коника мій батько,
Чесавши гриву, поячи з відра!
Нікого в світі, жодного безхатька,
Не допускав до стайні чи двора.

Лише до мене хропотів Буланий,
Коли, бувало, сівши у сідло,
Не раз відвідував мій рід старанний
І не в одне влітаючи село.

Білокопитний, золотий, хвостатий,
Ступав бравурно гонористий кінь.
Дугою шия. В оборону стати
Готовий завжди. Ні жалю, ні скнінь

Тоді не знав я на м’язистій спині.
Уся сім’я гордилась гриванцем.
О, де ти, коню, заподіявся нині?
Прийди у мріях, появись мигцем!

І вмить здалось: коли палала стріха,
Юрба рубала яблуні рясні,
У дальній вирій батько переїхав
На золотому, нашому коні.

У серпні 1982 р., отримавши жалобну вістку.

ЗОЛОТИЙ КІНЬ