ВСТУП ДО ПОЕМИ “ЕНДИМІОН” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)

Коштовний твір – назавжди насолода.
Його тривалости приманна врода
Не кане в небуття. Вона всякчас
Ясним диханням огріває нас.
Солодкий сон так володіє тілом.
І кожен ранок цвітом обважнілим,
Литвом вінків нас в’яже до землі,
Щоб нелюдяностей чуття малі,
Похмурі дні, дороги непросвітні,
Жорстоким злостям темні чолобитні
Ми відкидали. Вади вороги,
Ману краси шукаємо й снаги
Захланно прагнемо. Так сонце й зорі
Буття скрашають, ручаї прозорі
У спеку йдуть на притул під кущем,
Дерева й трави, звідані дощем,
Дають життям отарам. Так нарциси
Тендітним стеблам коронують ризи,
Жаркі гвоздики в просіках цвітуть,
Довільно вкраплені. Так вірну путь
Могутнім смертним визначає фатум.
І ллються з неба образом крилатим
Колись почуті повістей слова –
Немов струмки безсмертного питва.

1952

ВСТУП ДО ПОЕМИ “ЕНДИМІОН”