Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВОРОН

Це ти в коливнім пирію,
Що гнуться, як хвилі дніпрові,
Уперше в пилявськім бою
Напився варшвської крови?

Мазепу в нерідні краї
Це ти супроводив і крякав,
Тамуючи сльози свої,
Крильми розтинаючи мряку?

Це ти, щоб кріпити кістки,
На гуманській грівся пожежі;
І, в дим поринавши їдкий,
За Гонтою злякано стежив?

Повідай мені, чи не ти
Вістив неспромогу Петлюрі,
Коли валували фронти
І банди літали в алюрі?

Тепер на могилі сидиш,
Обпершись на крила схололі,
І бомбами сповнену виш
Обводиш очима поволі.

О вороне, свідку старий
Віків громового похмілля!
Куди запровадить вітри
Твоє вузвувате окрилля?

Не синє безмежня долин,
Не засвіти неба-розмаю, –
Нехай український полин
Останки твої поховає!

1944-1950

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

ВОРОН - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)