“Турботний сну, хмурної ночі сину…”

Related posts:

1. Нічні думи. “Ночі безмірнії, ночі безсоннії…” Ночі безмірнії, ночі безсоннії, Горе моє! Мозок наляжуть думки невгамовнії, В серці грижа, мов павук той, полоннії Сіті снує. Виром […]...
2. “Чорні від страждання мої ночі…” Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої дні Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні. Я […]...
3. “Рости, мій сину…” Рости, мій сину, я тебе навчу стару косу мантачити і вдосвіта з росою зорі класти у покіс. Мій сину, знай […]...
4. 24. Серед нашої ночі Серед нашої ночі, грімнице світу, освіти кожен кут розваленої садиби. Серед нашого саду з обгорілими пнями запалися кущем, містична трояндо! […]...
5. “Так любо, гарно так, чудово…” Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, […]...
6. “У полоні ночі падали ранети…” У полоні ночі падали ранети, бродив довкіль густий, як мед, нектар. Я слухав тишу, що знялась до хмар, а Божий […]...
7. “Ночі мої, зачаровані ночі!..” Ночі мої, зачаровані ночі! Відгомін в лузі дівочих пісень, Третіх півнів заклинання пророчі – Ті, без яких не народиться день. […]...
8. “Я чую у ночі осінні…” Я чую у ночі осінні, Я марю крізь синій сніг: Вростає туге коріння У землю глевку із ніг. Стають мої […]...
9. “Під чорним деревом ночі…” Під чорним дерево ночі, Що зорями рясно родить, Яблунь гурти дівочі У білому хороводять. Із саду плететься казка Поволі на […]...
10. “Вечірня зоре, благодатна Ладо…” Вадимові Сварогові Вечірня зоре, благодатно Ладо! Світи на долю спізнену мою, Щоб я молитвою святково й радо Тобі в дубовому […]...
11. “Серед ночі, над степом, при місяці…” Серед ночі, над степом, при місяці Хмарка хмарці клялася у вірності. Наближалися, віддалялися, Недосяжними залишалися. Так вони і за обрій […]...
12. “Ночі туманні, ночі осінні…” Пам’яті Івана Григурка Ночі туманні, ночі осінні, Місяць та степ за селом. Хто там пройшов по далекій стежині, Білим махнув […]...
13. “Стають повільніші бажання й рухи…” Б. Антоненку-Давидовичеві Стають повільніші бажання й рухи. Не має твердости рішучий крок. Через останній серця жолобок Тече медами насолода скрухи. […]...
14. “Чудовні очі весняної ночі…” Чудові очі весняної ночі Так любо з неба землю озирають: Тебе зробили любощі мізерним, Вони ж тебе й угору підіймають. […]...
15. ЧАРИ НОЧІ Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари […]...
16. Чому гаряче й пристрасне бажання Чому гаряче й пристрасне бажання, З якого свiт кохання вироста, Коли тiла зливаються в єднаннi, Стихає, наче в нiм була […]...
17. “Що тебе носить кругом серед сонної літньої ночі…” Що тебе носить кругом серед сонної літньої ночі? Ти всі квіти потривожив своїм навісним сновидіннєм. Тиха фіалка злякалась, троянда понурила […]...
18. II. Погрози ночі Вибіг він з туману муки, втомлено присів, Гуртувались мляві звуки у сузір’я слів. Мав він силу необорну, цей лукавий хтось, […]...
19. ВЕСНА (“В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі…”) В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі плямами багрів трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар сонце в хомуті […]...
20. З ПУШКІНА Я пережив свої бажання І мрії пережив свої, Осталися одні страждання, Одні в сердечній пустоті. Від лютих бур лихої долі […]...
21. “В темряві ночі тополі тріпочуть…” В темряві ночі тополі тріпочуть. Тихо зітхає вітрець за вікном. Щось квіточки мов спросоння шепочуть… Боже, коли я засну тихим […]...
22. III. Ранок Над тихим сном мого малого сина, Над плетивом думок моїх і мрій Пливла тривога, ніби всесвіт, сива, Гойдаючись на гребенях […]...
23. “Замало дня, а ночі – й поготів…” Замало дня, а ночі – й поготів! Півкола неба – як вузьке озерце. Чи ж настити простором світів Моє бездонне, […]...
24. “Як стрільці йшли з України…” Стрілецька пісня Як стрільці йшли з України, То сльози тремтіли в очах, Бо кожен кидав дівчину На тих широких, на […]...
25. Вони зійшли вони зійшли несіяні квіти на передвіконні чужого дуже нашого світу щоб дарувати смуток бездомних тварин усмішки білого рижу в червонім […]...
26. 11. БАКЛАЖАНИ З-за шиб проміння жмут, мов блиск омани, осіннім усміхом з далеких лук бренькливі мухи манить на рундук. Мандрують хмарою дрібні […]...
27. РОЗЦВІВСЯ БОЗ Розцвівся пишний боз в моїм саду І зворушив красою серце чуле, І нагадав про весну молоду, Про щастя давнє, проминуле… […]...
28. ЗАПАХИ ПУСТЕЛІ Здійнялась курява стовпами диму, В пустелі я розгледіти не ладен, Чи принесе у цю спекотну зиму Мені вітрець мою кохану […]...
29. ХВИЛІ Б’ючи в незборні береги, Вони відхлипують, щоб знову, Набравши більшої снаги, Вдаряти в острова основу. Нехай поразка облягла Чоло бутної […]...
30. “Хіба не бачите, що небо голубіє..” Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І […]...
31. “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...
32. “Розвійтеся з вітром, думки невеселі…” Розвійтеся з вітром, думки невеселі! До мене назад не вертайте! Повійтеся в гори між бори та скелі І там, кілько […]...
33. “Втомилась доля й хоче відпочити…” Втомилась доля й хоче відпочити, на тінь мою лягла утоми тінь. Кресала камінь зволожнів… То чим би я міг спинити […]...
34. “Що робить сонце уночі…” Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить […]...
35. МОРОЗ Ти стоїш, одержимий рухом; За тобою – борців ряди. Ясновидче, могутнім духом До звитяги веди, веди! Ти скеровуєш юнь, повсталу […]...
36. ТАК ІЗ НОЧІ У НІЧ О четвертій сторожі нічній, коли тоншає мідь і стають полохкішими губи, у фортечнім вікні Ти посвітич запалюєш, люба, і тонку […]...
37. ДО НОЧІ О, як давно я не писав вночі, Вважаючи, що ранок – то мудріше. І ранку того стільки літ ждучи, Я […]...
38. СПІВЦІ СУЧАСНІ Співці сучасні, як канарки у клітках, Співають задоволено і ніжнотонно, В подяці за кришки, що їх в один розмах, Господар […]...
39. НАД СЛОВНИКОМ РИМ Хіба їх мало, тих рим до любові? Горобчики пурхають… знов… із дібров… Кажу їм: – Скакунчики, будьте здорові, Моя не […]...
40. НОЧІ Проносиш ти осінніми ночами очей своїх непереможну сталь повз кольори незнаної печалі, повз розум, серце і мої вуста. І я […]...