Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БАРДИ ПРИСТРАСТИ

Барди пристрасти й окрас
На землі живуть між нас.
Чи ж провадять лет легкий
Їхні в небі двійники?
Так, захмарну знають путь,
Із сонцями річ ведуть,
Із дзюрчанням водограїв,
Щепотінням розмаїв,
Чи з коронами садів –
Між лугами, де в траві
Фавни бродять лісові,
Де стокротки гарно пахнуть,
Вінчики цвітіння прагнуть;
Незрівнянний пахіт рож
Викликає любий дрож;
Там співучий соловей
Розливає між алей
Мелодійне джерело;
Не грозить складне число;
Там назавжди труд і сон
Ворожба взяла в полон.

Так у небі й на землі
Бардів душі немалі
Спів лишають за собою.
Тільки з мудрістю якою
Добиратися до них,
Завжди радісних, співних?
Душі бардів знають путь,
З нами, смертними, живуть;
Наші радощі й журбу,
Наші добрості й злобу,
Нашу славу, сором, гнів
Перетоплюють у спів.
Завжди здалеку, вони
Вчать нас жити без вини.

Барди пристрасти й окрас
На землі живуть між нас!
І провадять лет легкий
Їхні в небі двійники.

1818 (50-ті роки)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

БАРДИ ПРИСТРАСТИ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)