ІІ. “Та звелася з-за лиману…”

Related posts:

1. ПІСНЯ Скажіть мені, добрі люди, В кого я вдалася,- Ще на світі не нажилась, А в журбу здалася? Чи вийду я […]...
2. Ні! Я не лізу на котурни Ні! Я не лізу на котурни, На пальцях в небо не здіймаюсь, Не роблю з свого серця урни, Огнем бенгальським […]...
3. МОЛОДИЙ ГРІМ Перший грім! Він ударив гарячим, несподіваним жаром. Гей, та де ж ваша сила юнача, вогнекрилі Ікари? А розправте-но зігнуті плечі […]...
4. БЕЗТАЛАННЯ Скажіть мені, добрі люди, Навчіть мене, братця: Як у світі поміж вами З лихом розминаться? Бо куди я не ударюсь, […]...
5. “Парком іду, повітря ранкове…” Парком іду, повітря ранкове П’ю, як вино на веселім святі. Як ти змінився, мій Воронькове, Зовні змінився і в кожній […]...
6. “З журбою радість обнялась…” З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені […]...
7. “Ти знаєш, що ти – людина?..” Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, […]...
8. ДОН-КІХОТ ІЗ ЛИМАНУ Надивитись на все в Україні, І рукою махнути на все… На старій деренчливій машині На Обухівське вийти шосе. Був би […]...
9. “В кукурудзині з-за лиману…” В кукурудзині з-за лиману, Де тихі дині в жовтих снах, Де зайченята плачуть маму І голубим сміється птах, В невільні […]...
10. ГРІМ Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти. […]...
11. “Чоло моє побілене журбою…” Чоло моє побілене журбою, В очах безодня смути і утоми, Душа пожерта, спалена тоскою, А в серці сумерк, попіл, рінь […]...
12. “Де єсть твій дім, твій тихий дім?..” “Де єсть твій дім, твій тихий дім? Скажи, мій любий брате…” – “Ударив нагло ясний грім, Спалив мій дім, звалив […]...
13. ІНТРОДУКЦІЯ Темним виплеском хвиль Б’ється в камінь Нева. Петербург, Петроград, Де твоя голова? Блиском вовчих очей – Твої ночі ясні, Ще […]...
14. СВЯТО Об’єднані радістю люди, Зливаються пісні і сміх. І щастя виповнює груди, І падає, падає сніг. У парках лунають оркестри, Ялинки […]...
15. ГУННИ Як їм під ноги впало пів-Європи, Коли їх орди потрясали Рим, Летіло гасло: “Стіни як захопим І храмів порох пустим […]...
16. “Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...
17. ПОЇХАВ ДАХ Поїхав дах. Пробилась черепиця. Відкрилась голова до глибини. А там, на дні, як добре придивиться, Немає сірої речовини. З історії […]...
18. ВЕРХОВИНИ Дух мій – маятник гіганський Махає із безвісті в безвість. У сонці черпає любовний огонь, То в темінь могильну ненависти […]...
19. “Я стужився, мила, за тобою…” Я стужився, мила, за тобою, З туги обернувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам-один між буками стоїть. Грає листя […]...
20. “Коли б я знав, що розлучусь з тобою…” Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах […]...
21. ДО ДАНИЛА МЛАКИ І ті зорі так сіяють, Як давно сіяли, І ті гори голубіють, Як колись бувало; І ті люди не змінялись […]...
22. НА ЗАХИСТ ЗИМИ На широкі поля, на плити, В тихі парки, в сумні сади Ще не встигла зима ступити, А ми кажемо: “Геть […]...
23. “І знову сам воюю проти себе…” І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]...
24. СХОЖІСТЬ – Що б там люди не казали, – Мовить Герасим. – В мене син уже чималий Я горжуся ним. Має […]...
25. БАЛЯДА ПРО ЗАЙШЛОГО ЧОЛОВІКА На свято зелене з густих заплав Прийшов чоловік і надію посіяв: – Мене, люди добрі, Пан-Бог послав, Щоб я вам […]...
26. “Ти чудова, як вечір весною…” Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на […]...
27. “Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...
28. ОСТАННЯ ПІСНЯ Ой зчорніла я, ой змарніла я З невимовного горя, Що щербатая, безталанная Довелась мені доля. Ой минулося закоханнячко, – Не […]...
29. ПРОБУДЖЕННЯ СЕРЕД НОЧІ Я жив, як всі: гадав, у цьому світі Є тільки насолоди – їж та пий. А добру дівку маєш на […]...
30. КРИК XX ВІКУ У небі тішились хмари, У небі сонце пливло, Під небом кривавіли чвари І лютувало зло. Земля, вагітна скорботою (Відчай їй […]...
31. “Сховатися од долі – не судилось…” Сховатися од долі – не судилось. Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя. І ось ти – все, що […]...
32. “Дружиною мені приснились ви…” Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя вічна, Ми з […]...
33. ПРИТЧА ПРО СМІХ В темні вечори осінні Бавилися ми на сіні, І сміялась ти; Може, лоскоту боялась, Може, сміхом заливалась, Щоб з ума […]...
34. ДОЩ Був дощ як сміх Сміялись синьо ринви. Був дощ як сміх. Був синьо-сизий ритм. А потім стихло. Тихо так світилось. […]...
35. Благовіст Ударив дзвін з далекого костьола, Полинув благовіст над селами й містами, І, як розходяться по тихих водах кола, Дрімотлива луна […]...
36. ШУМ ПОЛІВ (“Над Кобзарем”) Поля мої! Суворі таємниці Я відчуваю в плескоті хлібів – Здається, сотні змучених рабів Звели до сонця стомлені правиці. Зелений […]...
37. “У теплі дні збирання винограду…” У теплі дні збирання винограду ЇЇ він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як сад, і […]...
38. “Я кохаю ті хмари похмурі…” Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх – грім, А ударять – […]...
39. “Торкну рукою павутину…” Торкну рукою павутину і не порву – нехай пливе… Що в світі білому покину, а що мене переживе?.. Таж певне: […]...
40. РОЗДУМ’Я Мене часто бере думка, Чи то так здається, Що, бува, заплаче радість, А лихо сміється! І як бачу сльози щастя […]...