ОЛЕКСАНДРУ МОРОЗУ
Буває, душу роздирають тигри.
Бува, серед кривавиць і заграв
Відчуєш раптом: ті, із ким ти виграв,
Противніші від тих, кому програв.
У люті сам ламаєш крицю кліті,
Куди сліпий забився під кінець,
І всій своїй задрипаній еліті
Виносиш
сам
смертельний рішенець.
Буває й так – мов піднятий на дибі.
Та от з душі посунулась гора –
І торжествуєш: хай цей раз програв,
Але ж який зробив я крок і вибір!
Бува, бува… ідеш, немов до школи, –
І з кожним разом інший бал і знак.
Буває всяк, та не бува ніколи,
Щоб душу рвав, а не було ніяк!
(3 votes, average: 1,67 out of 5)Related posts:
- “Без жайворонка степу не був…” Без жайворонка степу не бува. Коли ж і є, який то степ уже? Отак, як ліс, – то тільки дерева, […]...
- ВИСОТНА ХВОРОБА Так бува: над чужими сльозами і над радощами чужими враз поверхня земна вислизає у людини з-під ніг, мов крижина. І […]...
- “Я діяв напролом…” Я діяв напролом, Як на фортецю перся. Я розхиляв чолом Твої розкішні перса. Моливсь, як на війні, Під кулями в […]...
- РОЗДУМ НА ГРАБНИКУ На нас дивляться тут з фотографій померлі. Дивляться, мов запитують… А запитувати, мабуть, є що: “Чи по правді живеш? – […]...
- “Я немов занедужав…” Я немов занедужав. Я не хочу єлею. Та не лізь мені в душу з прямотою своєю. Тут би ради-розради трохи […]...
- ГУЦУЛИ Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван обернулися […]...
- “Чи то недоля та неволя…” Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи Й не жив я з нею, […]...
- “якби нікого не було…” якби нікого не було, чи ти б тоді була, приберігаючи тепло до витоків тепла, до перелистування лун і відлипання крил […]...
- СПИНИ МЕНЕ Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж […]...
- ЗРАДА Буває так не тільки у футболі, бува, себе непросто побороти. Тут можна проманутись мимоволі і гол забити у свої ворота. […]...
- “Так мені, бува, не вистачає…” Так мені, бува, не вистачає гордої тієї прямоти, що стрясає скелі глухоти і гримить у безвісті мовчання. Падають на мене […]...
- Щ – Київська гора ЩУКАВИЦЯ Щекавиця – гора на Подолі. Князював там нескорений Щек, І було в нього воїв доволі, Ворогів розбивав він ущент....
- ГОРА І КРИНИЦЯ Назвали гору Золотою, а хто й коли, – не знаю… Життя спливало за водою, верба цвіла в розмаї. Крута гора […]...
- “Стоїть гора, од снігу сива…” Стоїть гора, од снігу сива, В долині вогнище горить. І ти шепочеш: “Я щаслива”. І це свята для мене мить. […]...
- “Гора кличе. Але то жінка…” Гора кличе. Але то жінка. Скільки на ній квітів.., а в прірвах золота, що болить і не встигає побути болем […]...
- “Не сотворив нікому зла…” Не сотворив нікому зла Знайомий мій ніколи. Жона до іншого пішла – Не докоряв ніколи. Розрив нелегко пережив, Не шкодував […]...
- “Заворожи мені, волхве…” “Заворожи мені, волхве! Заворожи мені, волхве…” Сидить по мавпі на зорях, на місцях. Респектабельні пілігрими в комфортних “Волгах” “ходять” по […]...
- З ЦИКЛУ “БЕЗСОННІ НОЧІ” 1 Лежу вночі – зерниною в ріллі, І в чорній тиші думи проростають, Корінням в серце боляче вростають І радощі, […]...
- Нічого не буває просто так Нічого не буває просто так. Нічого не буває випадково. Ні зустріч, ні подія, ані слово – До того йшло, або […]...
- Нiчого не буває просто так Нiчого не буває просто так, Нiчого не буває випадково: Нi зустрiч, нi подiя, анi слово… До того йшло, або ж […]...
- НІЧНИЙ РЯДОК Вночі не сплю – скриплю зубами: Болять потрощені кістки. А дощ рушає над горбами Та через гори навпрошки. Щось у […]...
- “Мов та лілія ніжна і біла…” Мов та ліля ніжна і біла, Що росте на дзеркальній воді, Так і ти в моїм серці зацвіла, Пелюстки розгорнула […]...
- ГОРА Коли пустельник ішов босоніж горі сповідатися, глибоким мовчанням гора прощала провини. Коли прийшов завойовник (на грудях свячений хрест – золото […]...
- “Я хочу знати, любиш ти мене…” Я хочу знати, любиш ти мене, чи це вже сон, який уже не сниться? Моєї долі пекло потайне, моя сама […]...
- “ДОТУЛИСЬ ДО ОБЛИЧЧЯ МОГО…” Дотулись до обличчя мого Незрівнянним, люба, твоїм, Щоб кохання чистий вогонь Розвіяв сумніву дим І в криницях наших очей Зазоріли […]...
- “Отак вітерцем перейти за леваду шовкову…” Отак вітерцем перейти за леваду шовкову – Засвітиться гай, а за гаєм – село. І все проминуле до мене повернеться […]...
- ГОРОДОК 1932 (уривок) За нами розгубленість мертва, Де страх і покора – закон. Там втрат не буває, де жертва – Здобутий в […]...
- 4. ГРИФОН Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, конаю в піску. І грифон […]...
- ТРИ ВІДМІНИ Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui penètre mon cœur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, […]...
- ПІЛІГРИМ З погідними думками на чолі Я йду собі ходою пілігрима, Іду, хоч очі – гострі, мов шаблі, Услід мене просвердлюють […]...
- “Троянда запашна… та чи вона ж то чує…” Троянда запашна… та чи вона ж то чує Ті любі пахощі? Ба навіть соловейко, Чи сам він чує те, чим […]...
- П’ЄРО КОХАЄ Я мовчу До тихих затонів своєї душі прислухаюсь Про те що мовчу не признаюсь не признаюсь Я смутний Я смутний […]...
- ЕКСПРЕСОВІТЕР З експресовітром я товаришую. Він вільний і зі мною бачиться завжди. Слова безсловесні – заклику – чую, Вони проймають, щоб […]...
- “Зазирну в душу волошки…” Зазирну в душу волошки – побачу блакить. Зазирну в душу джерела – побачу прохолоду. Моє почуття так освітило сонячний день, […]...
- ЗЕМЛЯ І НЕБО Земля ніколи небом не була! Дощем умита й дрібною сльозою, Вона цвіла… О! Як вона цвіла, Щоб стать назавжди з […]...
- Я I… я ніколи жодної речі не вгадував (на віть всесвіту) міг би так не цілком можливо найменший немов найкращий (майже […]...
- “Заросли шляхи тернами…” Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? Мабуть, мені […]...
- БУТИ ЧИ НЕ БУТИ Вже в душі засіялось зимою, Вдарило вітрами зусібіч. Що це раптом сталося зі мною Серед катаклізмів протиріч? Йду наосліп і […]...
- “Моя дружино… Так, не легко…” Моя дружино… Так, не легко, Шлях нелегкий цей взагалі, І нам дорогу цю далеку Долать на спаренім крилі. Буває солодко […]...
- БАЛАДА ПРО ТРЕМБІТУ Трембіта ніколи не грає веселої, Вона сповіщає про горе. Було це давно. Далеко в горах Жили легенди, Велети й Чугайстри. […]...