“Вже в тебе випадають зуби…” - РУДЕНКО МИКОЛА

Вже в тебе випадають зуби –
Порозумнішати пора.
Сиди тихенько біля груби,-
Хай рана гоїться стара.

Ти все зробив, що міг зробити, –
Були атаки та бої…
А де й кого сьогодні вбито –
То вже болячки не твої.

Іще лишив тобі чимало
Зелений світ, весняний гай.
Зорею небо в роси впало –
­ Йому служи, його співай.

Душею злийся з небосхилом,
Свій дух за обрії веди
І все, що звав святим та милим,
Утверджуй в серці назавжди.

Та вірний тій потребі добрій,
Я раптом в грудях чую крик:
Хтось навпіл роздирає обрій,
Немов на покуті, рушник.

Хтось темний Сонце загортає
В сукно єфрейторських онуч,
А потім нам його вертає,
Немов для душ важкий обруч…

Тож вибачай, привітна грубо,
Що знехтував тепло твоє:
Обруч на душах – вісник згуби
Погріти рани не дає.

5.ІІ.1974.

“Вже в тебе випадають зуби…”