“Ночі мої, зачаровані ночі!..” - РУДЕНКО МИКОЛА

Ночі мої, зачаровані ночі!
Відгомін в лузі дівочих пісень,
Третіх півнів заклинання пророчі –
Ті, без яких не народиться день.

Сонце не зійде, бузок не розквітне,
Косами не задзвенять косарі,
Доки у поле, у небо досвітнє
Не заволають пророки старі.

Добре тим птахам пророками бути:
Голос подав – і ніхто не засне.
Ані провини у них, ні спокути –
Їхнє пророцтво одвіку ясне.

Де ж мені взяти довіри людської,
Щоб розбудити чуття і думки?
Серце моє! У твоїм неспокої
Піють півні і голосять віки.

Кличе, гукає Кассандра далека:
– Люди! Ні битви не вчать вас, ні мор.
В вашій байдужості є небезпека
Більша, ніж сотні водневих потвор.

Світяться очі в чорноземних скибах
Там, де порубані предки живуть.
Зріє, нуртує, як сонячний вибух,
Прагне до виходу їхня могуть.

Все вам віддасть переорана мати –
Впоратись тільки б із лихом отим:
Предків чорноземних слід годувати
Не протоколом, не духом святим.

Знати ж оте ми не вельми охочі –
Просто земля, до якої ти звик…
Ночі мої. переорані ночі!
Не погасіть мій приглушений крик.

“Ночі мої, зачаровані ночі!..”