ПОДВІЙНА ЛІРИКА - РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ

Упали білорунні хвилі,
Замовкло море. На піску
Ліг жовтий шум. Вітрила білі
Не мчали в далечінь хистку.

І ти промовила: чудесно
На світі жить! (Зовсім Олесь!) –
А я згадав свою Десну,
Що там – на Україні – десь –

Коріння миє верболозам,
Дітей підгойдує брудних,
І мудрим присипляє розум,
На ум навчаючи дурних,

І ластівок, що день серпневий
Мандрівне краяли крильми,
І вечір радісно-рожевий
З напівзнайомими людьми.

А море скилося. Дельфіни
Не грали. Тільки погляд твій
Та жовто-білі брижі піни
Нагадували буревій.

23 лютого 1920

ПОДВІЙНА ЛІРИКА