“Ніч… а човен – як срібний птах…”

Related posts:

1. “Тепер на півночі горять сніги…” Тепер на півночі горять сніги… Стрункі на півночі біжать олені… І, знак північної снаги, Високі заграви студені Сліпучо міняться… Повій […]...
2. “Суди мене судом своїм суворим…” Суди мене судом своїм суворим, Сучаснику! – Нащадки безсторонні Простять мені і помилки й вагання, І пізній сум, і радість […]...
3. “Мовчи! Я знаю. За всіма словами…” Мовчи! Я знаю. За всіма словами – Холодний смерк, спустошені сади… Це наша пристрасть стала поміж нами, Нас розлучаючи назавсігди! […]...
4. “Місяця срібний дзюб…” Місяця срібний дзюб Там, в далині, вгорі. Місто – камінний куб, Сум і сон – ліхтарі. Зовсім звичайна річ, І […]...
5. ЧОВЕН Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки […]...
6. “Що менше слів, то висловитись легше…” Що менше слів, то висловитись легше. Горни, поете, їх замети цілі! Гасай у колесі своєму, векше… Ах, марний біг! Ах, […]...
7. ПТАХ НЕ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Не прилетів птах до гілки, видно на ній тільки місце для його ніг, довкруги неї порожнечу, подібну до саду, купи […]...
8. “Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...
9. “Світе ясний! Світе тихий!..” Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого […]...
10. “Птах, що дарує мені висоту…” Птах, що дарує мені висоту, пес, який вірить в мою доброту, дерево, щедре на зрілі плоди, в пальцях розімкнута ніжність […]...
11. ЩОБИ КОЗАЦЬКИЙ ЧОВЕН НА ТУРКІВ ПЛИНУВ ЗНОВУ О славна Русь, рушниця Хай палить туркам в лиця, Братів звільня доволі, Що стогнуть у неволі. Забулись любі браття – […]...
12. “Світ який – мереживо казкове!.. “ Світ який – мереживо казкове!.. Світ який – ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. […]...
13. У ХРАМІ ДЖВАРІ Глухі, суворі, аскетичні стіни, Внизу шумлять Арагва і Кура. У храмі Джварі – голос України, Сердечна пісня з берегів Дніпра. […]...
14. “Горять священні орифлями…” Горять священні орифлями революційної весни. Ми ждем і вірим коло брами. Горять священні орифлями, і сонце в грудях і над […]...
15. А ХТО Я? Загадка Я такий же, як знак розділовий, і відомий шкільній дітворі. Та в словах української мови я пишусь не внизу, […]...
16. “Подолано упертість Ізабелли…” Подолано упертість Ізабелли, Довершено змагання многих літ, І от Колумб виводить каравели Здійснити мрію і створити міф. Діб сімдесят пливуть […]...
17. ЄДИНЕ Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у […]...
18. “Древо поезії під небеса виростає…” Древо поезії під небеса виростає, скільки птахів над цим древом завжди пролітає: голуб-синяк, Голуб сизий. І припутень-голуб. Винно-рожеві у припутня […]...
19. СРІБНИЙ СОНЕТ М. Алексеєву Посріблені ліси окуталися тінню, А небосхил горить і віти золотить. Виходжу я на шлях – на смугу ясно […]...
20. “Ані вік золотий, ані срібний…” Ані вік золотий, ані срібний… Помаранчевий тане туман. І стоїш ти такий непотрібний. А довкола вирує майдан. У нові, у […]...
21. “СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ” (1917-18)”Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух…” Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети. […]...
22. “Так любо, гарно так, чудово…” Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, […]...
23. ЧОВЕН Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. […]...
24. ЧОВЕН Як серце не втішай читаннями сумними – воно однак побачить щось жахливе: пророки всі – нудні, і їхні вчення – […]...
25. “Колишеться човен…” Колишеться човен. На землю вечір пада Біліє поплавець на синяві води. В душі знов образи взискуємого грала, І руки тягнуться […]...
26. ЕСМЕРАЛЬДА Шаліє вихор полум’я і змори: Коза, та бубон, та циганський стрій. П’єр Гренгуар, високий і худий, Уже забув містерії і […]...
27. “Ще під інеєм човен лежав без весла…” Ще під інеєм човен лежав без весла, Ще не скреснув мороз, далина не воскресла – З того боку снігів задиміла […]...
28. “Човен хитається серед води…” Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі Човен хитається серед води,* Плеще об хвилю весло. В місячнім сяйві біліють сади, Здалека […]...
29. “Як вутлий човен, кинутий у бурі…” Як вутлий човен, кинутий у бурі, Я у неволі б’юся за життя, Шукаю в ньому точки опертя, Беззахисний, як пагонець […]...
30. ФАТАЛЬНА ПОМИЛКА Світе, якому ти богу молишся на самоті? Нитка життя людського рветься в путі. Нитка життя пропаща… Відстань така близька – […]...
31. “Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…” Стоїть. Як віск. І скорбно плаче: – Один між трупами піду. Вгорі Червоний Ворон кряче На кров. На бурю. На […]...
32. “І те, і те: як птах ранковий…” І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти […]...
33. НАПУЧУВАННЯ БАЛКОНОВІ Лети, мій балконе, в найвищі околи, порвавши чіпкі виноградні тенета, відчаль від стіни, завертись, мов планета, і линь, як літак, […]...
34. Це не вічне як птах і вода це не вічне як птах і вода не дозволене мохом і реріхом кучерявого сліду руда просувається ламаним берегом так повинно […]...
35. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...
36. “Встав я, – ранній птах…” І Встав я, – ранній птах, – Зелене диво лебедило, – Ходило літо, вітер пах М’яким зеленим дивом. Встав я, […]...
37. ПОЇХАВ ДАХ Поїхав дах. Пробилась черепиця. Відкрилась голова до глибини. А там, на дні, як добре придивиться, Немає сірої речовини. З історії […]...
38. “Майне у небі опівнічний птах…” Майне у небі опівнічний птах, І срібна дрож пролине по житах, І тінь ковзне по місячній долині, І моторошно стане […]...
39. “Цієї ночі птах кричав…” Цієї ночі птах кричав У небо відлетіле. Цієї ночі сніг упав – На чорне впало біле. Цієї ночі уночі Ми […]...
40. “Ти полинеш сиза, наче птах…” Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи […]...