ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО

Її вручають гостю від душі
привітні Кобзареві земляки…
Мені промінням жита зігріва
земля Тарасової хати.

На сьомий поверх, де землі нема,
де ближче до хмарини і небес,
злетіла в чистім вузлику важка
земля Тарасової хати.

У ній – коріння роду кобзарів,
у ній – і сльози, і кривавий піт.
Бунтараським духом грізно пломенить
земля Тарасової хати.

Коли у віщій тиші до грудей
я вузлик заповітний пригорну, –
мені у серце стукає жива
земля Тарасової хати.

І так далеко бачиться мені,
колишуться моря, материки.
Промінням жита світить у світи
земля тарасової хати.

Ласкаво прошу, друзі дорогі,
на світло дум,
на слово Кобзаря!
Єднає нас над кручами Дніпра,
земля, на хліб і сіль багата, –
земля Тарасової хати.

ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ