“Мов блискучі рукояті…” - ПАВЛИЧКО ДМИТРО

Мов блискучі рукояті
Напрацьованих чепіг,
Твої ноги в руки взяті,
Звуть мене в безтямний гріх,
Та який це гріх, кохана,
Коли щастя він дає?
Будем звечора до рана
Вести грішне житіє.
Я берусь за роги плуга
(Чи невкірного бичка),
Твої ноги – то напруга,
Сила творча й беручка.
Я служу в тяжкій оранці
За коня й за лемеша.
Твої ноги сяють вранці,
Ніби янгола душа.

1998

“Мов блискучі рукояті…”
 »