ТУЛЯЧИСЬ ВІЧНОСТІ - ОТРОЩЕНКО ВАЛЕНТИНА

дивляться далиною
переходять темряву жита без пісень

біліють над осіннім полем за ластівками
лишаючи живим пітьму без білої сорочки

в різдвяну ніч із неба визирнуть
кинувши Плуга за обрій повернуться в село
синіми зламаними в риданні ротами
одігрівати під вікнами замерзлу колядку

ТУЛЯЧИСЬ ВІЧНОСТІ