Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






Сутінки

Тягнуться люди з поля, гавкають пси в долині,
Тіні в село крадуться, мов обережні таті.
Річка ножем широким сутінки крає сині,
Все у непевнім світлі, сумнівах і сум’ятті.

Тяжко воли ступають після трудів щоденних,
Вівці товчуться сліпо, ніби сама тривога.
Тільки іще дерева в долах вечірніх темних
Сонячними верхами трепетно вірять в Бога.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Сутінки - ЛУКІВ МИКОЛА