“Морози вдарили тріскучі…” - ЛУКІВ МИКОЛА

Морози вдарили тріскучі,
Спинились ріки у плавбі.
Повиті в ніжний іній, пущі
Стоять сріблясто-голубі.

Вночі гудуть, вітри гримучі,
Дроти ридають на стовпах,
І, розметавши крила, тучі
Метуть порошею в степах.

У селах вікна – як жарини,
Хати в заметах по дахи,
Уранці люди і машини
Торують у снігах шляхи.

І сонце, сиве, аж димить,
Над ними холодно кипить.

“Морози вдарили тріскучі…”