Автор: ГУЦАЛО ЄВГЕН

У дереві кожному скрипка, говорять, живе, у дереві кожному скрипка живе і співає. Спинись і послухай, як скрипка до себе […]

Лежачий камінь у траві лежить. Вода під камінь, кажуть, не біжить. Лежаче в цього каменя життя. Отож, лежачі в нього […]

Де ти, хато бабина стріхата? Де твій бовдур в сажі, чи димар, що курівся димом волохатим до осінніх чи зимових […]

Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями. І протези погупують так, наче яблука. І вдовиця-шипшина палає коралями. І листочки за вітром […]

…І враз на чужині постане, мов спалах, в пам’яті моїй: Вітчизна – соняшник весняний цвіте на грані польовій. Вночі і […]

Ти – мов галактика. До того ж – чорноброва. Ти – мов галактика. До того ж-у вінках. Така близька у […]

Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду – в морях. В океанах. В малих і великих річках. Рятуємо рідкісних птахів – не […]

Нарядившись у квіти й любисток, весна веселилась. Солов’єм щебетала, і маяли коси дощів. Семибарвна веселка у косах, мов бинда, світилась […]

З мого серця вилітають птиці. Вилітають. І летять, летять. В небі їм ніде не зупиниться і не повернутись їм назад. […]

Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]

Шукаєм папороть. Усе життя шукаєм. Шукаєм цвіт. Шукаєм віщий знак. Шукаємо тоді, коли смеркає, таємний, темний цвіту зодіак. Шукаєм папороть […]

О пів на шосту, ввечері, в селі, коли сніги ряхтять так, як ряхтять жар-птиці, і сонце догоря, неначе колісниця, у […]

На березі мого серця, не полетівши в вирій, зимували дві пісні, наче птиці! А сьогодні до них вернувся з чужини […]

Хто пісню для гледичії склада? Хто прославляє дерево тернисте і в колючках парноперисте листя? Мабуть, оцих музичних бджіл орда! Оркестр […]

Дитинство? Казочка про білку. Дитинство? Хвої срібна гілка. Дитинство? Радощі – і тільки. Дитинство? Жалощів – ніскільки. Дитинство? Білка промайнула […]