НА ЗОЛОТИХ ПАРУСАХ - ГОНЧАР ОЛЕСЬ

Красуня задумана осінь
Золоті паруси нап’яла.
І сонце променем косим
Мене протяло, мов стріла.

Із прекрасним на серці болем,
Із осколком у серці ясним
Я на кряж по камінню голім
Лісом іду багряним.

Заберусь на саму вершину,
Подивлюся – відомо куди!
Немов невгамовному сину.
Я серцю скажу: лети!

Крізь осінь оцю золотаву,
Через кряжів гірських моноліт
Лети у мою державу,
В молодий мій стомовний світ.

І спитається осінь: хто це
По горах стрімких та лісах
Пролітає, прострілений сонцем,
На моїх золотих парусах?

ЗО вересня 1945 р., Балатон

НА ЗОЛОТИХ ПАРУСАХ