Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БАРКАРОЛА

Сонце заходить, лідо леліє,
У срібні луни лагуна мріє,
А гондоліре, кращий Аполля,
Пустився барков долів на море…

“О, де ж ти правиш? О, де гадаєш?
Дожів чертоги чого минаєш?”
“Що мені дожі? Що їх коруна?
Поуз Ріяльти – там моя дума!..”

– О сеніора, чи ти не чуєш,
Чи вбогим Марком уже гордуєш?
Ах, сли гордуєш, то хоть спогляни,
Як вірний Марко в море потане!

Аж тут втворяєсь стиха віконце,
А в нім являєсь красна, як сонце:
– О caro mio! Де ж так барився?
Чи не на зорю де задивився?

– О нє, мадонна! Зорі сіяли,
Доки у твої не заглядали,
У твої очі, кращі від зорі,
Кращі жемчуга, глибші дна моря.

…Місяць заходить, море леліє,
Порожнов барков по фалях віє.
Де ж молод Марко, що нехав барку?
Чи в сеніори, чи на дні моря?..

20.12.1874

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

БАРКАРОЛА - ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ