Автор: БЕЛЬСЬКИЙ СИДІР

– Чи гукне котрий на мене?.. Розбудіть раненько, нене: Нам до школи йти. – Та навчання ж закінчили, Набирайся, хлопче, […]

Ліг Рябко, нервово диха. Двір порожній… в хаті тихо. Став хлопчак, замовк. Певне, всі на полі зранку: Квочка сіла біля […]

Коли в ярмі стогнав кріпак В лабетах царських посіпак, Конало українське слово В задусі темній і тісній, Лиш в нашій […]

(акровірш) Біжать хвилини, дні, пливуть роки, Епохи, повні боротьби із гнітом. Титан-музика височить над світом. Хто він, цей геній, пристрасний, […]

Жнивним жаром поле диха. А в селі незвично тихо, Бо збирать врожай Вийшли всі з осель і жител. Лиш над […]

Від чекання знебулася, Виглядала мати Йвася, Щоб на степ успів. В думці ганила дитину. Раптом тупіт біля тину Кінських копитів. […]

Моїй доні Анночці присвячую Коли день погасне, Зоре моя ясна, Щиро я тебе благаю: Освіти стежину Молодій дівчині, Що десь […]

Небавом у центр придибав. Ось і врядника садиба. Дім на видноті, Дах із бляхи, мур кам’яний, Щоб сторонній не заглянув; […]

Підтюпцем ішов Іванко, Ставив ноги легко, шпарко. Вже діставсь “Озір”. Смуги поля розмаїті – Сонях, гречка, свіжі квіти Милували зір. […]

+ Ой радієм недарма: Чарівниця зима Простелила килими Радо гратись вийшли ми. Гей, гу! На снігу Погуляти вийшли ми. Біло, […]

Увійшла стара бабуся. – Відпочиньте. Я журюся, Що Івасик зліг. Так стогнав, як витягала Дерези колючі жала Із набряклих ніг. […]

Поспішав Івась додому. Через вулицю знайому Перейшов на ріг. Сів спочити на колоді: Іти далі було годі: Тисла втома ніг. […]

+ Брате мій, пригноблений русине! Чи ти бачив сяйво на зорі? Як на Сході ніч імлиста гине, Скелю б’ють нові […]

Пролетіли соколоньки бистрі – Мої весни, молоді літа. Посхиляли голови перлисті Пишні квіти: літо одцвіта. Вже війнуло холодом із ганку, […]

“Де той хлопець?.. Чи дав згоду? От неначе впав у воду”. Так їй невпокій. Чує тупіт ніг дрібненький. Упізнала сина […]