ВУЛИЦЯ

Related posts:

1. “Життя – як вокзал…” Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. Поцілунки і рани, клунки і чемодани, слова і фрази – все разом. […]...
2. “Огні горять, музика грає…” Огні горять, музика грає, Музика плаче, завиває; Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радость і надія В очах веселих; […]...
3. ЗОРІ Давно колись, малим хлоп’ям, Бувало, дивлячись на зорі, Я часто-часто прагнув сам Між їх поринути в просторі. Я думав: там […]...
4. V. “Підкрався круком до душі…” Підкрався круком до душі і серце розколов… І крапле кров, сочиться кров На прапори чужі. Наш день – вогонь, Наш […]...
5. “Пролітали селом поїзди…” Пролітали селом поїзди, Прогиналися рейки і шпали. Всім селом за городи й сади Ми на зустріч до них вибігали, Миготіли […]...
6. ВУЛИЦЯ. ПЕРЕХРЕСТЯ Половина світу скаче, половина плаче. Українське народне прислів’я Білі, чорні і жовті – на цім перехресті, Всесвітянський мурашник, пістрява юрма. […]...
7. СОМОВА ВУЛИЦЯ Вулиця, Сомова вулиця, Та, що коліном лягла, Хата до хати не тулиться Тут – в Оболоні села. Стійте ж, гаї […]...
8. ВУЛИЦЯ ВРОЖАЙНА У хмарах синього бузку іду своєю Слободою. На рідну вуличку вузьку спішу ходою молодою. Киває вуличка мені димком пахучої сушарні. […]...
9. ВУЛИЦЯ МАРІ РОЗ В Парижі, на вулиці Марі Роз, в будинку № 4 з липня 1909-го по червень 1912 року жив В. І. […]...
10. ВУЛИЦЯ МАЛИШКА В тому місці, де любив Малишко Слухать солов’їв з дніпрових круч, Вулиця – немов посмертна книжка З строфами будинків одноруч. […]...
11. Вулиця Єреванська І Пропадаєш, вічна вулице, в безодні праархівні, мов папери старозжовклі, на пустирищі згориш, розбирають по цеглині продувні твої шпаківні, поперечні […]...
12. Його вулиця Він теж мріяв про прим’яту траву, про блузку, розстебнуту на грудях, він був молодим – ледве виповнилося вісімнадцять років. Тільки […]...
13. ВЕСЕЛА НАША ВУЛИЦЯ Під тином-огорожею Зима од ляку щулиться, Бо піснею хорошою Озвалась наша вулиця. Весняною погодою Та джерелом-музикою, Та древньою підводою, Що […]...
14. ВУЛИЦЯ ДЖОХАРА ДУДАЄВА У ЛЬВОВІ Зайди в цю вуличку, зайди І поклонися низько. Це так далеко від біди, Та ні – це дуже близько. Не […]...
15. ШПАЛИ Соснові лежні? Ні – потоки! З залізним громом на крилі, Вони біжать у світ широкий Із української землі. І, довгу […]...
16. “Пожовтіла тополя. І клен збагрянів.” Пожовтіла тополя. І клен збагрянів. Осінь надворі. Пора сумувати. І видіння з тобою проведених днів (З тобою! Посеред розквітлих лугів!) […]...
17. CЕМАФОРИ На всю Вкраїну червона троянда… Нащадкам не побачить краси руїн. А в лісі банди. Залізні шляхи обійняли всю землю, мов […]...
18. “Поезія згубила камертон…” Поезія згубила камертон. Хтось диригує ліктями й коліном. Задеренчав і тон, і обертон, і перша скрипка пахне нафталіном. Поезія згубила […]...
19. ПЕРЕД ГРОЗОЮ Чорно-сизе шатро напинають вітри і, як дика орда, вже летять на Дніпро, де реве чорторий, де бунтує вода… Грає грім […]...
20. “Хомі – сімох…” Хомі – сімох. Химі – німих. А мені – нема?.. Німого бо гомін Заз- дро норд Поніс у Сіноп. Я […]...
21. ЛЮБОВНИЙ ХІД ПО ВУЛИЦІ РАДЯНСЬКІЙ це хід весняних звірів це парад лемурів мальовані роти палкіші свіжих ран це час коли жага струмує навіть з мурів […]...
22. “Що сама тоненька, як бриндуша…” Що сама тоненька, як бриндуша, Бистроцвітна, як бриндуша, теж… Придушила душу й далі душиш, Дихать мені, диху не даєш. Мало […]...
23. СТАРИЙ ОЛІЙНИК Ремонт парасольок – це водночас і розвага: розпустиш її, мов дерево якесь кістяне чи бамбукове і тішишся, і не бачиш […]...
24. 9. ОДІЯЙСЯ СВІТОМ Ти зодягнувся у світ, неначе в ризу. З Тебе витікають ріки, ростуть звірі. Кругом Твоєї волі крутяться планети. Зморшками клітин […]...
25. СОЛОМИНКА Якийсь вітер низький жене стебла соломи понад глибокі стежки, повні утоми. Повз ріку з кучерявим склом, повз човенці червоні, де […]...
26. СИНІ ТРАВИ Сині трави, даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини І огні, огні. Там мій дім і та шипшина, […]...
27. МІНЬЙОНА І Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони, Де померанці золотом блищать, Де вітерець з-під хмари прозірної На мірти дише, […]...
28. “і знов…” і знов трава облич стрілятись в губи свячені мальви по під небі нню с тікають зірви...
29. В КАРПАТАХ Застиг сріблястий Прут. Карпати, Як зачаровані воли, На роги місяць підвели, Мов хочуть крайнебо підняти. Хитнувсь, хлюпнувсь, розбігся Прут, – […]...
30. “Святковою порошею…” Святковою порошею Кружляє далечінь. Агов, моя хорошая, Журбу покинь! Як жить, – то тільки наново! Крізь тьму алей Іду в […]...
31. “тихий дощ у долоні” тихий дощ у долоні прощанням точиться вже скоро будуть пригорщі повні очі – звірята карі звірята біжать тебе запам’ятати а […]...
32. НОЧІ Проносиш ти осінніми ночами очей своїх непереможну сталь повз кольори незнаної печалі, повз розум, серце і мої вуста. І я […]...
33. “Дні мої, мої дивні діти…” Дні мої, мої дивні діти, Віддав нас вольній волі. Ви, мов вино, мов вітер, Мов вагони в дикучім полі. Он: […]...
34. ДОСВІТНІ ВОГНІ Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила Погасли вечірні огні. Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч […]...
35. ПРЕРІЯ ЗОРЬ (Поема-роман, уривок) ХІІІ І раз ранком сталось так Хитавсь на воді пароплав І обоє зійшли сумний знак І поруч став Ти чуєш […]...
36. ІЗ ПОЕМИ “КАНІВ” (Кінцеві рядки) Бо не дозволять мрійникам робити Якихсь купюр історія і дні – Випереджає ранкові огні Світанок тихий, тінями повитий. Але закон […]...
37. Цить! То не хвиля шумить Цить! То не хвиля шумить, Не ріка котить срібні хрусталі. То невпинно пливуть У невідому путь Людські сльози, терпіння, печалі....
38. “Душа моя – послухай!..” Душа моя – послухай! – Як яблуня в цвіту. Моє життя, – кохана, – Мов срібнотканий сон. Життя моє – […]...
39. ДОРОГА Люди, це ви? Ваті потоки… Без смертей, без народжень. Ваші ріки, де річка кожен. Ватні, мелодії… Запишу. І буває ж […]...
40. ВЕСНА (“В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі…”) В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі плямами багрів трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар сонце в хомуті […]...