Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






З РІДНОГО

Нема вже до кого, а їдемо ще до могил,
До церкви старої (хрестили нас там, сповідали),
Нам в цьому краю ще на схилах росте дивосил,
Щоб сили і віра на світі цім не покидали.

Відірваним вже від коріння душа прикипа
До спомину, рідного слова, одмін краєвиду,
Тут вже не лишилось нічого, любове сліпа,
А ти в мені плачеш, зовеш міражем Атлантиди.

Де все в ідеалі… А справді – понурий пейзаж,
І тільки по обрії синьою тане печаллю;
Та зве проминуле, неначе вабливий міраж,
І сниться мені, і зове за примарною даллю.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

З РІДНОГО - БАБІЙ СТЕПАН