“То страх – в історію, як прірву…” - БАБІЙ СТЕПАН

То страх – в історію, як прірву,
Дивитись: невідплачені борги,
Обмануті людські надії, віри,
Поховані без помсти вороги…

Чи хтось воздав за вимучені роки
Й страждання ті, що вкоротили вік
Шевченкові?.. Над мовчазним потоком –
Нових імен новий жертовний лік…

Онученьки! Та будьте вже хоч гідні
Великих тіней, славних тих імен,
Мабуть, не за смачні для нас обіди
В минулому хтось ринув на рожен.

На біса битись, ядушитись в тюрмах
Було для них? – як всякий мав талант,
А жоден не збирався на котурни –
Лиш небо підіймав, немов атлант…

І вболівали не на те за слово,
Щоб ми до зубожіння довели
Барвисту, неповторну нашу мову…
Крізь всю історію росте один полин.

1974 р.

“То страх – в історію, як прірву…”